Знайти синьо-жовтий стяг у Львові не складає жодних проблем, він висить чи не на кожній офіційній установі, музеях і навіть на львівській ратуші. Але 2 травня 1848 року сюди піднялися справді відважні чоловіки аби повісити синьо-жовтий стяг. Доречі, це було вперше в Україні.
Історія не зберегла прізвища . Але вчені певні – це були студенти. Та синьо-жовтий стяг там промайорів недовго. У червні цього ж року його зняли.
Було сказано, що українці мають послуговуватися своєю символікою, своїм руським левом, який спинається на скелю, своїми кокардами синьо-жовтими, своїми прапорами, але на ратуші ще зарано вішати, бо ратуша ще не є українською,
— розповідає історик.
Наступного разу синьо-жовтий з'явився на львівський ратуші вже через 70 років – під час повстання, яке отримало назву "Листопадовий зрив". Тоді українці намагалися звільнити Львів з-під влади Австро-Угорської імперії. І зранку 1 листопада прапори повісили на всіх офіційних установах.
Сьогодні Олексі Кушніру 94. Коли він пішов у ліс – було лише 18. У серці кипіла лють, тож взявся до зброї, аби боронити рідний край. Згадує, що відкрито український прапор побачив в одній із повстанських криївок коли складав присягу.
Ти, як брав присягу і поцілував кінець прапора, ти вже тої присяги не мав права зломати. Ми з собою прапорів не носили, бо нам його не було треба, нас і так підозрювали большовики, а я тільки тримав за холявою маленький прапорчик і коли я вже добирався до російського кулемету, я його добув і три рази показав,
— згадує чоловік.
Сьогодні на кожному таборі національний стяг піднімають українські скаути – пластуни. З дитинства їх вчать: український прапор – реліквія. Шанують скаути і прапори власних куренів.
Є відео, де пластуни в старій львівській кам'яниці віднайшли свій прапор. У землі курінний стяг "Лісових чортів" пролежав півстоліття. Витягли і нещодавно об'єднали. Адже доки живе символіка держави, і доки вона для когось важлива – живе і сама країна.