Замість спортивного одягу – лляні вишиванки і солом’яні капелюхи. Замість масивних наплічників – невеличкі полотняні сумки, де поміщаються камера, мобільний телефон і паспорт. А замість зручного трекінгового взуття – нічого. 2 тисячі 80 кілометрів хлопці пройдуть пішки. Поїздом цей шлях займає 27 годин. Свою мандрівку так і назвали – "просто босо". І ще один не менш важливий пункт – грошей вони також не беруть.

Все почалось на початку липня. Хлопці автостопом доїхали до Ужгорода. На кожен день виділили собі по 20 -25 кілометрів, хоча реально долають в середньому по 15. Зате вже є особистий рекорд – 32 кілометри. Вже за декілька днів шкіра вкрилась мозолями, які друзі навчились обробляти дідівськими методом: голкою і ниткою. На забобонний 13 день шкіра просто стерлась.

Триматися мети допомагають прості люди, які приймають мандрівників до столу або ж на ночівлю. Це може бути і хлів з сіном, і лікарня, і розкішна квартира. Дуже сподіваються, що бодай в одному місті їх прийме до себе міський чи сільський голова. Наразі охочих не траплялось.

Часом допомога приходить звідки її чекаєш найменше. Закарпатські цигани взялись випрошувати гроші, але побачивши, що хлопців навіть взуття немає, настільки перейнялись, що принесли обом печеня.

Читайте також: Українці зробили модні трайки екологічними

Дійшовши до столиці Галичини, українці здолали лише 15 відсотків маршруту. Надалі темп не збавлятимуть, бо як самі жартома кажуть: "зима вже близько, а до Харкова далеко".

За попередніми оцінками до фінішу вони прийдуть наприкінці жовтня.