Катедру будували довше, ніж триває людське життя. Будівництво почали у 1360 році, а закінчили приблизно у 1493. Храм повинен був мати дві величні вежі. Одну з них звели наприкінці 15-го століття, другу так і не добудували до сьогодні.
Заможні львів’яни добудовували навколо костелу каплиці-усипальниці. Найвідоміші – це каплиці Кампіанів та Боїмів. По периметру храм оточили фігурами святих. А от ядра, що містяться на стінах Катедри, нагадують про найгрізнішу турецьку облогу Львова та про українсько-польську війну.
Сусідній костел Петра і Павла ордену єзуїтів – найбільший храм Львова. Він може вмістити п’ять тисяч вірних. У нішах головного східного фасаду – фігури єзуїтських святих. До костелу примикає будівля Єзуїтської колегії, тут ще у 1661 році було засновано перший на українських землях університет, у якому навчався гетьман Богдан Хмельницький.
Вірменський катедральний собор – унікальна пам’ятка східної культури. У 1360-х роках вірменська громада у Львові розпочала будівництво свого величного храму. Сілезький архітектор Дорінґ будував церкву за зразком катедри в Ані – древній вірменській столиці на території сучасної Туреччини.
У південному дворику, що розташований між вулицею і собором, збереглися рештки старовинного вірменського цвинтаря – це надгробні плити, найстарішим з яких 600 років. Сюди їх перенесли з кладовищ, інших вірменських храмів та монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові.